Інтерв’ю

Валерій ЛИСЕНКО: «СВОЇМ СТУДЕНТАМ Я БАЖАЮ СТАТИ СПРАВЖНІМИ ІНТЕЛІГЕНТАМИ: ВДУМЛИВИМИ, З ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИМИ ЗНАННЯМИ, З ПОВАГОЮ ДО ЛЮДЕЙ І МАТІНКИ-ПРИРОДИ…»

Розмовляючи з професором Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Університету «Україна» Валерієм Лисенком, ловиш себе на думці, як же цей сивобородий чоловік в окулярах схожий на казкового лікаря Айболитя! Валерій Іванович і справді давно опікується нашими «меншими братами». Він – доктор біологічних наук, співавтор “Червоної книги України” та п’яти книг з питань екології й охорони тварин, а також національний експерт Мінприроди України, спеціалізованої вченої ради Інституту зоології НАН України.

Валерій Лисенко – невтомний науковець, який присвятив життя вивченню та збереженню української фауни. Його авторству належать понад 150 наукових праць і шість винаходів, зокрема, у сфері авіаційної орнітології. Він був ініціатором створення та першим керівником Азово-Чорноморської орнітологічної станції, яка вивчає комплекс питань щодо міграцій птахів регіону.

До речі, з ініціативи Лисенка розпочато підготовку мисливствознавців в Україні. За його поданням до переліку нових для нашої країни спеціальностей у 1996 році було внесено “мисливствознавство”, а в 2002 році – вперше в Україні розпочато підготовку мисливствознавців спочатку в Кримському агротехнологічному університеті, а потім – у Харківській державній зооветеринарній академії. У Мелітопольському інституті екології та соціальних технологій Університету «Україна» Валерій Іванович обіймає посади проректора з науково-навчальної роботи і завідувача кафедри екології та охорони навколишнього середовища.

– Хто прищепив вам любов до природи: хтось із батьків чи, може, це вроджена пристрасть?

– Мабуть, має місце і те, й інше. Мій батько почав брати мене на полювання та риболовлю з п’яти років. Там, разом із мисливцями та рибалками я почав розуміти, що бережливе ставлення до природи повинне бути основою людського життя.

– А чим вам так полюбилися птахи? Чому саме орнітології вирішили присвятити левову частку наукової діяльності?

– Коли я став юнатом у дев’ять років (а Мелітопольська станція юнатів була тоді відома на весь СРСР; з нею працювали видатні зоологи країни), одним із важливих напрямів тогочасної роботи станції було вивчення міграцій птахів. Я із захопленням кільцював птахів (чапель, мартинів, лисок та качок) і швидко зрозумів, що це – моє на все життя. З юнатських часів і до сьогодення птахи залишаються моїми найкращими друзями, вивчати життя яких – насолода.

– Який вид птахів найбільш цікавий вам для вивчення?

– Найулюбленіший вид – червоновола казарка. Це не тільки дуже елегантна і красива гуска, але й вид, що швидко товаришує з людиною і не лякається її при дружніх стосунках.

– А який птах, на вашу думку, може слугувати символом України?

– Вважаю, що це – сокіл балабан. Граційний величний птах, що прив`язаний до степу і відомий ще з часів Київської русі як чудовий мисливець.

– Скільки років ви працюєте у вищій школі? Чому хочете навчити своїх вихованців передусім?

– У педагогіці я все «доросле» життя. Навіть один рік вчителював на півночі Рівненщини. З 1965 року, тобто вже 47 років, – у вищій школі. Студентів вчу бути справжніми інтелігентами: вдумливими, з енциклопедичними знаннями, з повагою до людей та природи-матінки, патріотами нашої України…

– Які завдання ставите перед майбутнім екологом? Що найважливіше в роботі з охорони довкілля?

– Першочергове завдання еколога – працювати над втіленням таких технологій, які б дозволяли використовувати тільки відновлювальні та невичерпні природні ресурси. Найважливіше – розуміти, що при неправильному ставленні до природи загине вся біосфера, і людина як складова біосфери також.

– Які найсуттєвіші проблеми вітчизняної екології, і як, на вашу думку, можна їх вирішити?

– Найсуттєвіша наша проблема – відсутність диверсифікації промисловості, в тому числі – неправильні пріоритети її розвитку (чорна металургія, добувна промисловість – це позавчорашній день нормальної, розвиненої країни). Україна має передові позиції в авіа- та ракетобудуванні, є достатньо сучасні розробки в інших напрямах, у тому числі інформаційних технологіях… Але ми надаємо перевагу галузям промисловості, які дуже забруднюють довкілля.

– Як співавтор «Червоної книги України» скажіть, чи можна запобігти зникненню рідкісних видів тварин і птахів? Чи це неминуче явище у процесі еволюції?

– Це непросте питання: в “Червоній книзі України” є види, що еволюційно згасають, і вони приречені; але таких видів небагато – більшість можна відновити з нашою людською допомогою. Важливо розуміти, що відновлення рідкісних видів – це складна нелегка робота, що потребує наукових знань та великих фінансових витрат.

– Що може зробити пересічний українець для порятунку нашої природи?

– В першу чергу зрозуміти, що ми – частина природи, але ця частина (людство) привчилася тільки брати, а потрібно перейти на новий рівень буття – рівень співпраці з природою. Тому пересічний українець повинен, де б він не був, не залишати після себе смітник та понівечене середовище…

Тала ПРУТКОВА, журналіст